(032) 244 71 30 (044) 581 16 23

Персональний кабінет Вхід
Пенсійний калькулятор Розрахувати

Пенсійна реформа 2017: багато галасу з нічого

15.06.2017

Уряд наполегливо просуває нову версію пенсійної реформи, яка згідно з визначенням терміну «реформа» мала б вносити суттєві зміни в механізм функціонування, вести до принципово нового результату. Але законопроект, текст якого так і не оприлюднили, а замінили «презентацією» (що говорить про невпевненість та не доопрацювання конкретних пунктів), по суті виглядає пропозицією банального скорочення видатків на пенсіонерів, перерозподілом мізерних коштів між теперішніми та майбутніми пенсіонерами.
Серед основних пунктів презентації: «осучаснення» (неологізм в економічній термінології), зниження коефіцієнта вартості року стажу з 1,35 до 1, підвищення страхового стажу.
Довгоочікуване «осучаснення» пенсій для теперішніх пенсіонерів хочуть зробити за рахунок «нових» пенсіонерів. Також наявне жонглювання поняттями: не «подовження пенсійного віку», а «збільшення необхідного стажу».
Пропозиція щодо пониження коефіцієнта вартості року стажу з 1,35 до 1 веде до зниження розмірів виплат майбутнім пенсіонерам десь на третину (особливо дивує, що ця пропозиція відноситься і до років оплати підвищеного ЄСВ). Це різко знижує коефіцієнт заміщення у нових пенсіонерів, і це разом з різким підвищенням страхового стажу до 25 років (та ще плюс 1 рік кожного року і аж до 35), призводить до дискримінації покоління 45-60-річних, трудова діяльність яких припадала на 90-і роки (тотальна тіньова зайнятість або безробіття). Це покоління вже не встигне скоригувати свою трудову біографію, тож опиниться в дуже складному становищі. На момент виходу на пенсію у них не буде ні достатнього страхового стажу, ні фінансової можливості його докупити (придбання одного року страхового стажу становитиме до 16 900 грн). Аргументація членів уряду особистим прикладом, на кшталт - «в мене вже 20 років стажу, а в мене 30 років» образлива для пересічного українця, що не міг мати подібної трудової біографії з вказаних вище причин. Для нинішніх пенсіонерів пенсія може й збільшиться на невелику суму, але для тих, хто тільки готується до виходу на пенсію і розраховує на певну суму, чекає розчарування. І часу щось змінити у них уже немає.
В Україні дійсно існує гостра проблема скорочення населення і наявний демографічний дисбаланс. Кожен рік населення скорочується, українців уже близько 42 млн. Вікова структура населення України свідчить про регресивний тип відтворення поколінь. Чітко прослідковуються дві хвилі так званого «бейбі-буму»: це покоління, що за кілька років наблизиться до пенсійного віку та сьогоднішні 30-ти річні (+/-). Якщо нагально не змінити систему пенсійного забезпечення, то другій хвилі (30-ти річним) зовсім не варто сподіватись на пенсійне забезпечення з солідарної системи. Крім того, прогноз світових демографічних тенденцій демонструє ситуацію в Україні ще гостріше, ніж в країнах Європи. До 2050 року чисельність населення прогнозовано скоротиться до рівня 1950 року. На фоні диспропорції поколінь це може мати катастрофічні наслідки для системи пенсійного забезпечення. А мала кількість платників ЄСВ (через демографічні чинники та через наявність повної та часткової «тіні» заробітних плат) робить дефіцит бюджету Пенсійного фонду основною проблемою солідарної пенсійної системи. Цю проблему неможливо буде вирішити простими перекидами мізерних коштів між різними категоріями пенсіонерів .
Демографічна та економічна ситуація України, світові демографічні тенденції говорять про те, що підвищення пенсійного віку не уникнути. Але робити це потрібно продумано, зважено та поступово, з огляду на показники тривалості життя українців (середня тривалість життя в Україні - 71,4 років, чоловіки - 66,4 років, жінки - 76,3 роки) та бажано після покращень в сфері медичного забезпечення, інакше різке підвищення пенсійного віку буде прийнято українцями вкрай несприятливо. Завуальоване підвищення віку у вигляді збільшення порогу страхового стажу неприпустимо робити різко, так як пропонує уряд (з 15 років необхідного страхового стажу відразу до 25 років). Стрибок на 10 пунктів виглядає неаргументованим. Подібні нововведення потребують об’ємних обчислювань, чітких обґрунтувань, обережних кроків при впровадженні та підготовчого етапу для суспільства.
І при виконанні всіх цих пропозицій, перспективи щодо скорочення дефіциту Пенсійного фонду все одно виглядають невтішними. Це - латання дір солідарної системи, мета - в першу чергу не соціальний захист, а скорочення дефіциту бюджету Пенсійного фонду будь-якими методами та отримання чергового траншу МВФ.
Тоді у чому ж суть пропозиції уряду? Уряд та МВФ пропонують зміни лише в солідарній пенсійній системі, про елементи введення накопичувального пенсійного забезпечення невиразно згадується на сторінці пенсійної реформи.
Зростання з кожним роком дефіциту бюджету Пенсійного фонду безумовно підштовхує нас до змін. Досвід інших країн показує, що тенденції збільшення тривалості життя беззаперечно ведуть до дефіциту пенсійної системи, яка збудована виключно на солідарних принципах.
Багато країн світу були у схожих ситуаціях і зуміли успішно перебудувати свою пенсійну систему. Реформуванням пенсійної системи було запровадження багаторівневої системи. Тому, логічно було б коригувати пенсійну систему України з врахуванням успішного закордонного досвіду.
У найбільш розвинених країнах світу накопичувальна складова (складові) є одним із ключових інститутів акумуляції коштів населення та постачальником довгих інвестиційних грошей. Активи накопичувальних пенсійних фондів є надійним джерелом формування ринку позичкового капіталу в державі, додатковим ресурсом економіки.
Подальше відтермінування повноцінної реформи пенсійної системи України з введенням обов’язкового державного накопичувального рівня становить загрозу для фінансової стабільності країни, оскільки поглиблення кризи солідарної пенсійної системи потребуватиме збільшення державних видатків у довгостроковому періоді та збільшуватиме навантаження на майбутні покоління.
Затримка введення другого державного накопичувального рівня, негативно впливає і на розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення. Третій рівень - недержавне пенсійне забезпечення працює, але в мінімальному обсязі. Низький рівень доходу громадян, нерозвинута корпоративна культура роботодавців, недовіра до фінансових інституцій та недовіра в довготривалу фінансову стабільність в державі негативно впливають на розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення.
У Державному реєстрі фінансових установ містилася інформація про 64 недержавних пенсійних фонди та 22 адміністратори НПФ станом на 31.12.2016. А лише рік тому ці показники були іншими: 72 НПФ та 23 адміністратори.
На кінець 2016 року загальна кількість учасників НПФ становила 834,0 тис. осіб (за рік їхня кількість зменшилася на 2,7 тис. осіб), з яких отримали/отримують пенсійні виплати 81,3 тис. осіб (9,7% від загальної кількості учасників). Виплати здійснюються переважно одноразові, що також скорочує чисельність учасників та загальну вартість активів.
Аналіз основних показників показує повну стагнацію ринку недержавного пенсійного забезпечення, скорочення (злиття) кількості НПФ та зменшення учасників. Маємо загрозу втрати набутого професійного досвіду компаній, що обслуговують недержавні пенсійні фонди та втрати/ненабуття наявними та потенційними вкладниками та учасниками корисної звички накопичувати, моделювати своє фінансове майбутнє.
Подальший розвиток недержавного пенсійного забезпечення стане можливим виключно при його стимулюванні - впровадженні 2 накопичувального обов’язкового рівня пенсійного забезпечення та зростанні доходів українців.
Для України розмір щорічних внесків після запровадження накопичувального другого рівня можуть сягати від 5 до 10 млрд грн (залежно від вибраної схеми сплати внесків), для порівняння - загальна вартість активів всіх недержавних пенсійних фондів 2.2 млрд грн. Запровадження накопичувальної системи створить умови для подальшого розвитку всієї системи, і, як наслідок, додаткові ресурси будуть спрямовані в національну економіку у вигляді інвестицій – коштів накопичувальної системи.
Що українці чекають від «пенсійної реформи» - вони чекають докорінних змін, вихід зі «злиденного» становища, а не плюс символічних пару гривень до мізерної пенсії. А тим часом українські пенсіонери залишаються найбіднішими в Європі, а майбутні пенсіонери не впевнені що вони навіть за свій величезний страховий стаж хоч би щось отримають з Пенсійного фонду. І стає зрозумілим (але чи для всіх?), що солідарна система не може бути єдиним джерелом забезпечення в старості.

Заступник генерального директора компанії з управління активами КУА "Оптіма-Капітал" Любов Гетманська
http://blog.liga.net/user/lgetmanska/article/27366.aspx

 

Всі новини
© КУА “Оптіма-Капітал” | WebLux - Розробка сайту

Ваш номер телефону: